ПРОПОВІДЬ В ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ АПОСТОЛА АНДРІЯ ПЕРВОЗВАННОГО

Дорогі брати і сестри, святкуючи пам'ять одного з дванадцяти апостолів - святого апостола Андрія, першим покликаного до служіння апостольського і тому званого Первозванним, Свята наша Церква підносить сугубі молитви до нього, як провісника буття Української Церкви. Святий апостол Андрій - сіяч в Українській землі Слова Божого, що дає радість пізнання істини, здобуття шляхів Вічного Життя.

Учень святого Іоанна Хрестителя, він був двічі покликаний Господом на шлях апостольського служіння. Розповідаючи про його перше покликання, святий Іоанн Богослов говорить, що після Хрещення Господа на Йордан прийшли Іоанн Предтеча і два його учні. «І, поглянувши на Ісуса, (Іоанн) сказав; «Ось Агнець Божий». І почувши ці слова два учні, як пішли за Ісусом. Ісус, обернувшись, побачив, що вони йшли, каже їм: «Що вам треба?» Вони сказали Йому: «Учителю ... де живеш?» Він до них промовляє: «Підіть і побачите». Вони пішли і побачили, де Він жив, і пробули у Нього той день» (Ін.1,36-39). Одним з цих учнів Іоанна Предтечі і був святий Андрій, перший з апостолів, який назвав Господа Месією (Ін.1,41).

Іншим разом проходив Ісус біля Галілейського моря і побачив двох братів-рибалок Петра і Андрія, як вони закидали невід, і сказав їм: «Ідіть за Мною, і Я зроблю вас ловцями людей» (Мф.4,19). І вони зараз покинули сіті, пішли за Ним. - Таке свідоцтво Слова Божого про покликання на апостольську проповідь святого Андрія, першого просвітителя нашої землі.

Після Вознесіння Господнього святий апостол Андрій пішов на проповідь Слова Божого. Мала Азія і берега Чорного моря сповнилися Андрієвим благовістям, Антіохія Сирійська чула слово його, Каппадокійська Тіана, між іншими справами його бачила воскресіння померлого. У Понтійській Амасії він виясняв священні пророцтва, що свідчать, що Ісус Христос - Син Божий. «Він проповідував по в Іверії (Грузії) і Осетії, проповідував в Самхемії, досяг Босфору біля Кіммерійської протоки, південних берегів Тавриди, міст Феодосії і Херсонеса. На свято Пасхи святий Андрій повернувся в Єрусалим, де бачився з Пресвятою Дівою і братами по служінню. Потім цей апостол Андрій Первозванний проповідував Євангеліє в Ефесі і в Віфінській землі.

З міста в місто, з країни в країну йшов святий проповідник. У Синопі він був підданий за сповідання, і проповідь Христового вчення катуванням. Понівечений і закривавлений, святий був кинутий за містом: але недаремно пролив свою кров апостол: багато, побачивши мужність сповідника, увірували в Спасителя світу, а святий апостол Андрій Первозванний отримав від Господа розраду: «Встань, обранець Мій і Первозванний учень, поспішай в місто з відвагою, без страху, бо Я з тобою».

З Синопа святий Андрій пішов в Амасію, де здійснив безліч зцілень, потім - в Трапезунт, Вірменію, а звідти - в Нікею, де своїм жезлом умертвив дракона, який жив в печері і пожирав подорожніх. В Нікеї він пробув близько двох років. Далі жереб привів його в Халкидон і до Фракії - на протилежному боці Босфору. Там, на самому березі моря, було розташоване невелике селище Візантія, що згодом стало столицею великої імперії - Константинополем. Усюди святий апостол проповідував Слово Боже, навчав людей віри Христової і поставляв для церков священиків і дияконів, а в Візантії висвятив на єпископа свого учня Стахія.

Дніпро і Київські гори, а також північні слов'янські землі і береги Балтійського моря ... Народ, що в темряві, побачив світло велике, і тим, хто сидів у країні смертельної тіні, засяяло світло (Іс.9,2; Мф.4,16). Руський літопис оповідає про це так; «Прийшов святий Андрій і став під горами на березі і, зранку рано вставши, сказав людям, що з ним перебували: «Чи бачите гори ці? На цих горах засяє благодать Божа і постане місто велике і багато буде споруджено церков». І вийшовши на гори ці, благословив їх, і поставив хрест і помолився Богу, і зліз з гори цієї, там потім постав Київ ... ».

У глибокій старості святий апостол проповідував у древніх Патрах, де здійснив безліч славних справ. Він зцілив від тяжкої недуги гонителя християн - анфіпата (правителя) Леза, який потім увірував у Христа і, за велінням Божим, був поставлений на єпископа.

Безліч хворих зцілив святий Андрій, і зцілені зверталися до Христа. Серед них була Максимілла, дружина Егеата, нового правителя міста, але сам Егеат залишався язичником і гонителем християн. Він наказав увязнити апостола в темницю. Святого Андрія піддали мукам, а потім розіп'яли на хресті. Перед розп'яттям святий апостол Андрій прославив Хрест Христовий: «Радуйся, всечесний Хресте! З радістю стою тобі. Радуйся, Животворящий Хресте! Знаю я тебе, мою надію: знаю чудеса твої, для яких насаджений ти на землі, щоб підняти тих що впали і зміцнити тих, хто вагається. Радуйся, Хресте чесний, глава якого торкається небес, прообразуючи нам Главу всіх - Бога Слова. Середина твоя на подобу рук простягнена, щоб знищити силу ворожу і розсіяних поєднати воєдино. Підніжжя твоє затверджено в глибині землі, щоб тих, що сидять в пеклі піднести на Небо. Радуйся, всечесний Хресте, мудро поставлений для спасіння людей. Радуйся, переможний Хресте, нищителю демонської сили. Радуйся, Древо Життя, насаджене на землі, бо твій плід - скарб Небесний. Радуйся, преславний Хресте, найсолодший в імені твоєму і в справах. Радуйся, Хресте Преславний, який прийняв на себе мого Владику, як виноградна лоза, обтяжена грона. Радуйся, Хресті благословенний, який врятував розбійника і благословення плоди дав йому. Радуйся, всехвальний Хресте, бо ти приводиш до Бога гідних увірувати в Нього! Прийдіть, свідки радості моєї, прийдіть, виконавці волі Егеата ... Розіпніть агнця, принесіть в жертву Творцю створеного Ним, та дух мій відам Тому, що дав його мені! ».

Два дні проповідував святий апостол Андрій з хреста - біля нього зібралося безліч людей. Вони говорили: «Не повинен страждати так свята людина, вчитель добрий, лагідний і премудрий, - треба зняти його з хреста, бо, висячи на хресті, не перестає навчати правди!» Егеат, чуючи це, прийшов зняти Андрія з хреста. Слуги Егеата хотіли відв'язати апостола від хреста, але, по молитві апостола Андрія, який бажав прийняти хресну смерть, руки їх не корилися їм. Нарешті, святий Андрій вигукнув: «Господи Ісусе Христе! Прийми дух мій. Тебе я полюбив і пізнав, тебе сповідую і полум'яно бажаю бачити. Господи! Прийми мене з миром, настав для мене час прийти до Тебе і побачити Тебе, бажаного. Візьми мене, і нехай знімуть мене з хреста тоді тільки, коли приймеш Ти дух мій». Яскраве світло осяяло святого апостола Андрія. Коли світло зникло, він віддав духа і відійшов до Господа. Максимілла, дізнавшись про смерть святого, зняла з хреста його тіло, намастила дорогоцінними пахощами і поклала в приготованому для себе гробі.

Після багатьох років, В 351 році, чесні останки святого апостола Андрія були перенесені до Константинополя і покладені в храмі в ім'я святих апостолів, а в 1208 році, під час четвертого хрестового походу, за велінням папи Інокентія III перевезені до італійського міста Амальфу. У середині XV ст. глава святого апостола Андрія Первозванного перевезена в храм святого Петра в Римі.

З благоговінням цілуючи сьогодні образ святого апостола Андрія Первозванного, піднесемо йому наші молитви про те, щоб він благав Христа Спасителя допомогти нам беспорочно пройти шлях нашого життя і удостоїтися вічної радості в Царстві Христа. «Апостоле Первозванний, брате Первоверховного — Андрію Владиці всіх молися, щоб послав мир всьому світові і душам нашим велику милість».

Прот. Іван Голуб. Викладач ЛПБА УПЦ КП. м. Львів