ПРОПОВІДЬ В ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ РІВНОАПОСТОЛЬНОГО КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА

«Пам’ятайте наставників ваших,

котрі проповідували вам слово Боже,

і …наслідуйте віру їх» (Євр.13,7)

Такими словами, дорогі брати і сестри, апостол Павло заповідає нам, щоб ми пам’ятали тих наставників, котрі принесли нам Слово Боже, відкрили нам істини віри, прищепили нам любов до Істинного Бога.

Кожен народ, кожна країна, місто і село, із благословення Божого, мають у своїй історії свого просвітителя. Господь вибрав з поміж людей Своїх обранців та через їхні постаті просвіщав свій народ вірою. Славить Рим своїх апостолів Петра і Павла, котрі принесли їм істинну віру; Азія та Ефес – Іоана Богослова, Індія – Фому, Єгипет – Марка, також і наш народ має своїх наставників, зокрема Андрія Первозванного, а в подальшому Святу Рівноапостольну велику княгиню Ольгу та її внука святого рівноапостольного князя Володимира Великого.

Сьогодні ми святкуємо пам'ять просвітителя і хрестителя Русі-України рівноапостольного князя Володимира. Побачило всемилостиве око Благого Бога князя Володимира – і засяяв у серці його розум, йому відкрилась омана ідольського служіння, та пізнання Істинного Бога, котрий все створив. Запалало серце його і зрадів дух його, зажадав він стати християнином і навернути землю та народ свій до Великого Творця. І так сталось. Володимир Великий ввійшов у святу купіль, народився від води і Духа, і сказав народові своєму хреститися в ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. На землю нашу зійшла благодать Святого Духа, і з того часу земля наша славить Христа з Отцем і Святим Духом. Сонце Євангелія просвітило нашу землю, знищувались капища, споруджувались храми, ставились хрести, з’явились ікони, підносилась молитва та безкровна жертва.

Свята віра змінила Володимира, допомогла йому почути слово Господнє. Грішний і буйний язичник став натурою богобоязливою. Його навернення до Христа було справжнє, глибоке. Перетворення які спіткали його, розрив із гріхом, були дивовижні.

Святий князь Володимир, запалав любов’ю до Бога. Хоча історики та сильні світу цього пояснюють це суто політичними та економічними причинами, але все це людські пояснення та твердження. Ніщо не могло змінити внутрішнє життя язичника, переродити його, відвести сліпоту душевну, якби він сам не пішов на зустріч Христу. Зустрівшись із Христом у Херсонеській купелі він став іншим, із язичника виріс великий рівноапостольний князь Володимир. Він став пастирем свого народу, охрестив Русь, накреслив нові духовні цінності, визначив на століття духовне зростання свого народу. В особі князя поєднались і державна влада, і відповідальність, і палка віра, і навіть пастирське ставлення до людей. Невипадково в день пам’яті святого рівноапостольного князя Володимира ми читаємо в Святому Євангелії такі слова: «Я Пастир добрий; і знаю Своїх, і Свої знають Мене» (Ін.10.14)

Образ пастиря це образ влади. Звідки таке дивне обґрунтування цієї влади? У людському суспільстві світська влада ґрунтується або на повазі, або на страхові та примусі. Володимир вибрав кращий шлях, замість страху та примусу, любов до Бога та до ближнього. Милостиня до людей дала йому велику сміливість перед Богом, як постійному рабу Христовому. В цьому ми переконуємось зі слів святого Писання: «Хто звернув грішника з облудного шляху, спасе душу свою від смерті й покриє безліч гріхів» (Як.5,20).

Якщо Господь так віддячує за одну людину, то яке блаженство знайшов князь Володимир, адже він не сам навернувся до Бога, але як великий князь, як пастир добрий навернув і весь народ. Віра очистила від омани, змінила людські звичаї, заклала основу нашої писемності, живопису та архітектури. Віра, яку дарував нам Господь, через великого угодника було тим насінням, яке принесло достойні плоди духу. Вона прославила сонми святих угодників, молитвеників за нас та за нашу землю, церкву та народ.

Тому, дорогі брати і сестри, молитовно вшановуючи просвітителя та хрестителя Русі-України зберігаймо віру православну і будуймо життя своє відповідно до Євангелія. Згадуючи молитовно святого великого князя Володимира, щиро звернімося до нього з молитвою про збереження в духовній єдності нашого народу, нашої Церкви. Молімось щоб святий Володимир випросив у Господа милості Його для нас, ласки та добра для України та українського народу, щоб ми стали достойними дітьми Божими та спадкоємцями життя вічного у Царстві Небесному.

Прот. Іван Голуб. Викладач ЛПБА УПЦ КП. м. Львів