ПРОПОВІДЬ В ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ СВЯТИХ МУЧЕНИЦЬ ВІРИ, НАДІЇ ЛЮБОВІ ТА МАТЕРІ ЇХ СОФІЇ

       Сьогодні в 30-тий день місяця вересня Свята Православна Церква вшановує пам'ять Святих Мучениць Віри, Надії, Любові і матері їх Софії. Ці святі угодниці Божі жили і постраждали за віру у ІІ столітті після Різдва Христового. Саме в цей час у Римі царював язичницький імператора Андріан. Свята Софія, народивши трьох доньок, дала їм імена, відповідні трьом християнським чеснотам - Віра, Надія та Любов.

       Слухаючись своєї праведної матері, вони досягали успіху в духовному житті. Чутка про їхню мудрість і красу дійшла й до начальника області Антіоха. Він же, переконавшись, що вони християнки, повідомив про це імператора Адріана. Останній послав слуг за премудрими дівами. Помолившись Господу Богу, всі четверо, мати і доньки, пішли до царя. Імператор, побачивши їхні світлі та безстрашні обличчя, почав запитувати, якого вони роду, як їх звуть і яка їхня віра? Будучи премудрою, мати відповідала розсудливо, розповіла про своє життя, а також про те, що сповідує віру христову. Цар, побачивши її мудрість, покликав служницю на ім'я Палладія, яка мала переконати матір та дочок навернутись до ідолопоклонства, але їй це не вдалося.

       Очікуючи імператорського суду, Софія навчала доньок богонатхнених слів про час подвигу. Тоді їх знову привели до імператора Адріана, і він почав наполегливо вимагати, щоб вони принесли жертву язичницьким богам, але не судилося цьому статися.

       Тоді, розгніваний імператор звелів піддати дітей різним тортурам. Першою, на очах у матері і сестер, почали катувати святу Віру, нещадно її били, відриваючи частини від її тіла. Потім вони поклали її на розпечені залізні грати, але, з волі Божої, вогонь не заподіяв ніякої шкоди тілу святої мучениці. Збожеволівши від жорстокості, Адріан не розумів чуда Божого і засліплений власною люттю звелів кинути дівчинку в казан з киплячою смолою. Але і цього разу відбулося чудо - казан охолов. Тоді її засудили до усічення мечем.

       Прийшов час для мук Надії, яка, також, не погоджувалась поклонятись богині Артеміді. Слуги, після довгого побиття, кинули її у вогонь, де вона залишилась неушкодженою, прославляючи Бога. Після цього її повісили і стругали тіло великими залізними кігтями від чого, тіло падало шматками, і кров лилася потоком. Але від ран виходили дивні пахощі, і на обличчі її була усмішка. Не бажаючи терпіти ганьбу, цар засудив святу на усічення мечем.

       Покликав імператор третю сестру, Любов, і почав переконувати, щоб вона відреклася від Христа, проте всі його намагання були марними. Перетерпівши важкі муки, дівчинка, як і її сестри, була усічена мечем. Святу Софію не піддали тілесним мукам, але цим прирекли її на ще більші душевні страждання. Страдниця похоронила чесні останки своїх дочок і два дні не відходила від їхньої могили. На третій день Господь послав їй тиху кончину і прийняв її багатостраждальну душу в небесні обителі. Свята Софія, зазнавши за Христа великі душевні муки, разом з дочками зарахована Церквою до лику святих.

       Великий подвиг Христової любові вчинили ці Святі Мучениці. Вони проявили основні християнські чесноти: не втратили віру у Господа, покладали всю свою надію на Нього та любили Всемилостивого Бога свого всім серцем і всією душею. Тож у цей святковий день, дорогі брати і сестри, схилімо свої коліна і зі щирою молитвою на устах просімо Всемилостивого Господа, щоб Він за молитвами святих мучениць дав нам мудрість прямувати життєвим шляхом укріплював нашу віру, нашу надію і любов.

ВИКЛАДАЧ ЛПБА УПЦ КП, СВЯЩ. ІВАН ГОЛУБ