ПРОПОВІДЬ В ТРОЇЦЬКУ ПОМИНАЛЬНУ СУБОТУ (Ін.5,24-30)

       Сьогодні дорогі брати і сестри ми поминаємо всіх тих, що від віку спочили і тим виявляємо перед Церквою свою віру, свою надію і свою любов.

       День поминання померлих – це перш за все відкрите, явне для нас самих і для всієї Церкви сповідування цих душевних сил. Я не говорю «настроїв», а тільки душевних сил, котрі творять в нас християнський богоподібний образ душі.

       Ми віримо в Бога, віримо у вічне життя, віримо що наша душа безсмертна і такою буде перебувати з Богом на віки вічні. І ця віра здобуває нову силу впевненості, тому що все наше життя браття і сестри говорить нам про те, що ми живемо з Богом. Як би ми не ухилялися від виконання Його заповідей, Господь завжди з нами і над нами зберігає наше життя, і до Нього ми підемо після смерті. День поминання померлих – це перш за все сповідування нашої віри в Бога, у вічне життя, у нерозривну єдність з нашими померлими родичами, з усіма людьми, хто вже пройшов шлях земного життя.

       Ми виражаємо в цей день і нашу надію тому, що ми міцно надіємось і переконані в Божому милосерді. Ми надіємось, що Господь знову збере всіх нас у Своєму Царстві – і тих що спочили, і тих що живуть, і тих котрі прийдуть слідом за нами в цей світ, на земний життєвий шлях.

       В день поминання померлих ми виражаємо і нашу любов. Бо чим же ж іншим дорогі брати і сестри, можемо ми віддати цей неоплатний борг всім тим, хто жив перед нами, хто віддав своє життя за свободу і мир своєї Батьківщини – воїнам, що поклали свої душі на полях битв? Чим віддячимо ми тим, хто послужив нашому духовному вихованню – нашим духовним отцям і наставникам котрі покладали душу свою за нас в молитві перед Богом, за те щоб наше нерозумне серце вже накінець виправилось? Чим віддячимо ми нашим батькам, котрі проводили безсонні ночі біля нашої дитячої колиски, проливали сльози через наші вчинки, котрі сумують і сьогодні коли ми звершуємо те, що зневажає велич Божу і наше християнське покликання? Чим віддячимо ми багатьом іншим людям, котрих ми зустрічали в житті і котрі дарували нам свою душевну теплоту? Чим іншим ми можемо виразити свою любов, як не молитвою, і особливо в цей день поминання померлих?

       Ось тому дорогі брати і сестри, Свята Церква і нагадує всім нам наш обов’язок перед Богом і перед людьми, котрий основується на церковному досвіді, визнавати тут в цьому житті нашу віру, нашу християнську надію і нашу любов.

       Різними шляхами ми проходимо своє життя, але в день поминання померлих, з котрими здавалося б ми вже зовсім не зв’язані ніякими зовнішніми оковами, в цей день ми особливо визнаємо нашу віру, надію і любов у молитві за всіх померлих, що раніше спочилих праотців, отців, матерів, братів і сестер наших.