ПРО
ВДЯЧНІСТЬ
 «Господи очисти гріхи наші, Владико
прости беззаконня наші, Святий посіти і зціли немочі наші імени Твого ради».
(Молитва до
Пресвятої Тройці).
Звертаючись до Святої Тройці словами
цієї молитви, ми часто починаємо наші молитви. І це зрозуміло, тому що головною
умовою нашої близькості до Бога являється чистота наших думок, діл і слів, жаль
за вчинені гріхи.
Серед багатьох наших гріхів, котрі ми
здійснюємо майже кожного дня і котрі ми умовно самі називаємо дрібними, є гріх
який ми рідко помічаємо в собі, а часто і зовсім не підозріваємо про нього. А
між тим більшість з нас ним заражені. І гріх цей не маловажний – навпаки, він один
із найтяжчих за своїми наслідками. Це гріх невдячності.
Наші молитви з котрими ми звертаємось до
Бога і Його святих, в більшій частині говорять про наші потреби, невдоволення
різними обставинами, котрих ми не хочемо терпіти. І лиш рідко на кілька хвилин,
залишивши повсякденну стурбованість ми дякуємо Богові зате чи інше очевидне
благодіяння. Але проходить ця мить, і наша думка знову стурбована суєтливим
невдоволенням.
А між тим всім, що ми маємо, ми
зобов’язані Богові Творцеві всього видимого і невидимого творіння. Господь
створив і нас самих, викликавши нас з небуття до небуття. Все що є в нас ми
створили не самі, а отримали із оточуючого світу, сотвореного за словом Божим.
«Нагим я вийшов із лона матері моєї», - говорить праведний Іов (Іов1,21). Кожен
із нас прийшов у цей світ безпомічним дитям і світ Божий прийняв нас і дав нам
все, що ми маємо. Однак ми рідко задумуємося над цим. Нам здається це звичним,
що ми живемо, дихаємо, бачимо, нам здається що нічим особливим ми не володіємо.
І тільки тоді коли щось втрачаємо, ми починаємо розуміти, що позбулися дару,
котрого до того не цінили. Тільки тоді нам стає зрозуміло, що все – здоров’я,
розум, наш стан у суспільстві, маєтки – це дари Божі, за які ми повинні бути
вдячні Богові.
Однак вдячність є не тільки акт
відданості Творцю за Його благодійства, а також і свідчення нашої любові до
Бога. На прикладі взаємовідносин одного з одним ми бачимо, що любов безперервно
зв’язана із вдячністю. Якщо ми любимо людину, то вдячні їй за все, за кожну
виявлену увагу. Невдячність – наприклад, дітей по відношенню до батьків,
невдячність взагалі між близькими і знайомими говорить про відсутність любові.
Навчитися дякувати – означає навчитися любити. І тому навчаючи нас любові до
Бога, святий апостол Павло говорить: Завжди радійте, безперестанно моліться, за
все дякуйте» (1Сол.5,16-18).
Але як навчитися бути вдячними, де
знайти слова вдячності Богові, Його святим нам, що живемо у світській суєті,
обтяжені багато чисельними турботами? Хто нам допоможе? Відповідь одна – Свята
Церква. В церкві ми молимося за наші потреби, але й підносимо хвалу до Бога і
Його святих у чудових церковних піснеспівах. Але тільки в Церкві, але й в нашій
домашній молитві, через все наше життя ми повинні звертатися до Бога і
Пресвятої Богородиці, а також і святих із словами вдячності, тому, що вдячність
– це жива нитка, котра зв’язує нас з Богом. Як і в будь-якій добрій справі,
просімо в Бога допомоги, щоб ми були вдячними. Звертаймося до Бога словами
псалмопівця Давида: «Господи, відкрий уста мої, і язик мій сповістить хвалу
Твою» (Пс.50,17). СВЯЩ. ІВАН ГОЛУБ. ВИКЛАДАЧ ЛПБА УПЦ КП,
|
