СЛОВО НА НЕДІЛЮ М’ЯСОПУСНУ СВЯТОГО ОТЦЯ НАШОГО ІОАННА ЗЛАТОУСТОГО

Дехто вважає, що після плотського життя не буде нічого, і, покладаючись на милосердя Боже, не чекають ні покарання, ані муки. Та якщо Бог милосердний, а це дійсно так, — то звичайно, разом з тим Він і праведний. А коли праведний, то хіба не справедливо було б йому покарати того, хто від початку дістав незліченні блага, а потім учинив гідне кари і не виправився ані погрозою, ані добродіянням?

Якщо судити по правді, то нас, за правосуддям, слід було б покарати ще на самому початку, відразу ж; тільки людинолюбству Божому ми зобов'язані тим, що не зазнали цього. Бо коли хто образить невинного, то по правді, зрозуміло, зазнає кари. А коли хто образить свого добродійника, котрий нічим від нього не користувався, а для нього зробив дуже багато, образить єдиного подавця свого буття, і не тільки образить, але ще й повсякдень буде засмучувати його своїми вчинками, — якої милості вартий той?

Скажи мені, як ти не боїшся говорити так безрозсудно, коли промовляєш: Бог милостивий і не карає, а коли б покарав, то вже не був би милостивий і не карає, а коли б покарав, то вже не був би милостивий? Скажи мені, чому ти не признаєш себе вартим кари, коли грішиш? Чи не все Бог сказав тобі наперед? Чи не погрожував? Чи не помагав? Чи не робив для спасення твого незліченних дослідів? Якщо злі не караються, то й добрі за тим же міркуванням не будуть увінчані. І де ж тоді будуть милість і правда Божа? Не обманюйте самих себе: до цього заохочує диявол, бо тільки йому властиві такі думки. Коли судді, володарі і вчителі добрих відзначають шаною, а злих карають, то як би в Бога це могло бути інакше, — і злі і добрі удостоювалися б одного й того ж, і як би при цьому злі виправилися від своєї злоби? Коли, знаючи про кару, яка на них чекає, вони не позбавляються своїх пороків, то, відсторонивши цей страх і маючи впевненість, що не тільки не впадуть у геєну, а ще й одержать царство, — чи зупинилися б вони на шляху злочину?

Деякі, що люблять грішити, говорять: Бог погрожував геєною тільки, щоб настрашити людей. Бути не може, щоб Він, будучи милостивий, покарав кого-небудь, а особливо того, хто знає Його. Та скажіть мені ви, що робите Бога неправдомовним: хто наводнив цю землю за часів Ноя і потопив весь рід людський? Хто послав на землю Содомську блискавки і полум'яні вихори? Хто потопив весь Єгипет? Хто вигубив шістсот тисяч людей у пустелі? Хто спалив сонмище Авірона? Хто звелів землі розкрити вуста й пожерти Корея і Дафана? Хто в одну мить ока подолав сімдесят тисяч за Давида? Хто однієї ночі умертвив сто вісімдесят п'ять тисяч, як говориться в пророка Ісаї? Чи не бачиш, скільки нещастя переносимо щодня ми самі, що грішимо?

І яка була б причина одних карати, а інших — ні? Якщо Бог правосудний, Який Він і насправді, то безсумнівно, і ти даси звіт, будучи грішником. Бо якби Бог був тільки милостивий і не карав, то й вони не були б покарані. Заради цих ваших слів Бог багатьох "нас карає ще й тут, щоб ви повірили ділам покарання, якщо не вірите словам погрози.

Не будемо ж заперечувати геєни, щоб не потрапити до неї; але будемо вірити їй безсумнівно, будемо розмірковувати про неї, і нескоро согрішимо. Бо пам'ять про неї, як деякі гіркі ліки, перебуваючи постійно в душі, може вигнати звідтіля всякий порок. Якщо ти жорстокий і немилостивий, — пригадай тих дів, які з погаслими світильниками, бо не мали оливи, не були допущені у весільний чертог, — і ти одразу станеш милосердним. Коли збагне тобі бажання вкрасти, послухай, що говорить Суддя: «Зв'язавши йому руки і ноги, вкиньте його в темряву надвірну», — і ти проженеш своє бажання. Коли прийде охота пиячити й розкошувати, — послухай, як говорить багач: пошли Лазаря, нехай вмочить кінець пальця свого у воду і остудить язик мій, і як не дістав за своїм проханням, — і швидко зникне пристрасть твоя. Якщо ти маєш вогонь лихої похоті, подумай про вогонь тієї муки, і він відійде від тебе, згаснувши.

Розваж, якби й не було вогню, то яка жахлива кара — бути прогнаним від Бога і відійти в неславі! Вірте, це зло не можна з'ясувати словами. Бо, коли ті, що не бачать світла, проводять життя гірше від усякої смерті, то що доведеться вистраждати нам, позбавленим цього світла? Для чого й жити й дихати та існувати, коли не мати того бачення, якщо ніхто не дозволить нам тоді бачити нашого Господа; коли тут хто-небудь з людей, у достатку вихованих, потрапивши в темницю, вважає для себе гіршим усякої смерті дихати зіпсованим повітрям, лежати в темряві і бути зв'язаним з убивцями, то подумай, що буде, коли ми горітимемо там з убивцями цього світу, коли не будемо бачити нікого і нас бачити не будуть, і в такій безлічі народу вважатимемо себе зовсім одними? Адже темрява і морок не дозволять нам роздивитися тих, хто поблизу нас, але кожен думатиме, що він терпить це один, бо хоч і говориться про вогонь, але він буде темний і позбавлений всякого світла. І це саме здебільшого нас і лякає й бентежить, бо вогонь горить, не згасаючи, а проте світла не має.

Нехай же ми всі не зазнаємо цих страшних мук з благодаті й людинолюбства Господа нашого Ісуса Христа, Йому з Отцем і Святим Духом слава на віки вічні. Амінь.