СВЯТИТЕЛЬ ІОАН ЗОЛОТОУСТИЙ ПРО ПІСТ

Як після того, як мине зима і настане літо, мореплавець виводить в море своє судно, воїн чистить зброю і готує коня до битви, хлібороб загострює серп, мандрівник відважно ступає на далеку дорогу, борець здіймає зі себе одяг і готується до боротьби, так і ми, з настанням посту, цього духовного літа, як воїни вичистимо зброю, як хлібороби загостримо серп, як керманичі протиставимо свої помисли хвилям безладних побажань, як подорожні почнемо шлях до неба, як борці приготуємося до боротьби. Віруючий є і хлібороб, і керманич, і воїн, і борець, і подорожній. Тому і Павло говорить: «Нам бо треба боротися не проти тіла й крови, а проти начал, проти властей... Ось чому ви мусите надягнути повну зброю Божу...» (Еф.6,12-13). Чи бачив ти борця? Бачив воїна? Якщо ти борець, тобі треба вступити в боротьбу нагим. Якщо ти воїн, тобі слід стати до лав озброєним. Як же можливе те і друге разом: бути і нагим, і ненагим, одягненим і неодягненим? Як? – я скажу. Склади зі себе житейські справи, – і ти став борцем. Одягнися у духовну зброю, і ти став воїном. Оголися від турбот житейських, тому що настав час боротьби. Одягнися в духовну зброю, тому що в нас жорстока війна з демонами. Для того й треба бути нагим, щоби дияволу, стаючи до боротьби з нами, не було за що схопити нас; треба озброїтися з усіх боків, щоби нам із жодного боку не отримати смертельного удару.

Оброби ниву твоєї душі, посічи терня, посій слово благочестя, насади прекрасні рослини любомудрості і з великою турботою доглядай за ними, і ти будеш землеробом, і скаже тобі Павло: «Рільникові, що працює, належиться першому користатися з плодів» (2Тим.2,6). І він займався цим мистецтвом, і тому в посланні до Корінтян сказав: «Я посадив, Аполлос поливав, Бог же зростив» (1Кор.3,6). Загостри твій серп, котрий притупив ти пересиченням, загостри постом.

Стань на шлях, який веде на небо, стань на шлях тісний і вузький і піди ним. Як же ти можеш і стати на цей шлях, і йти ним? Виснажуючи і поневолюючи своє тіло; тому що на тісному шляху багато чинить перешкод гладкість пересичення. Приборкай хвилі безладних пристрастей, угамуй бурю злих помислів, збережи цілим човен, покажи велику досвідченість – і ти керманич. Для всього цього нехай буде в нас і поприщем, і вчителем піст – піст розумію не той, котрого дотримуються многі, але піст істинний – стримування не від їжі лише, але й від гріхів; тому що піст сам по собі не може врятувати тих, хто дотримується його, якщо не буде відповідний до ухваленого закону. І борець, сказано, «не отримує вінка, якщо не бореться законно» (2Тим.2,5). Отже, щоби нам, і здійснивши подвиг посту, не втратити вінця за нього, повчимося, як і яким чином слід робити цю справу. І фарисей той постився, але після цього посту вийшов із храму позбавленим плодів посту. Митар не постився, і той, котрий не постився, випередив того, хто постився, щоби ти знав, що немає ніякої користі від посту, якщо його не супроводжує і все інше. Постились Ніневітяни і привернули до себе благовоління Боже; постились і Юдеї і не лише нічого не досягли, але й були осуджені (Іс.58). Якщо ж піст загрожує такою небезпекою тим, котрі не знають, як треба поститися, то вивчимо закони посту, щоби нам не бігти «навманці» (1Кор.9,26), не бити повітря, не битися з тінню.

Піст є ліками; але ліки, хоча би тисячу разів були корисні, часто бувають некорисними для того, хто не знає, як ними користуватися. Слід знати і те, о котрій годині треба приймати їх, і кількість самих ліків, і будову тіла того, хто приймає, і особливість країни, і пору року, і відповідний вид їжі, і багато чого іншого; і якщо одне що-небудь буде залишено поза увагою, то зашкодить усьому іншому, про що сказано. Якщо ж для нас потрібна така точність, коли треба лікувати тіло, тим паче необхідно з усією суворістю розбирати й розглядати все, коли лікуємо душу і зцілюємо помисли.

Тож подивися, як постилися Ніневітяни, і як вони врятувалися від гніву того. «Ні людина, – говорить, – ні скотина, ні воли, ні вівці – нічого не сміють їсти» (Йон.3,7). Що говориш, скажи мені? І безсловесні постяться? і коні, і мули покриваються веретищем? Так, говорить. Як після смерті багатої людини родичі одягають у веретище не лише рабів і рабинь, але й коней і, доручивши їх конюхам, примушують йти за труною, щоби цим виразити значущість втрати і викликати у всіх співчуття, так і тоді, як тому місту загрожувало знищення, мешканці одягли у веретище безсловесну тварину і наклали на неї ярмо посту. Безсловесних, говорили вони, не можна напоумити про гнів Божий словом: нехай же напоумляться голодом, що Бог послав це покарання, тому що, коли загине місто, то буде спільним гробом не лише для нас, але й для них; вони змушені будуть розділити з нами покарання, нехай же розділять піст. Втім, Ніневітяни в цьому випадку зробили так само, як і Пророки роблять: вони, коли побачать, що з небес несеться тяжкий удар, і осуджені на покарання не мають ніякої надії, укриті соромом і ніякого не заслуговують прощення і вибачення, то, не знаючи, що робити і де знайти для осуджених захисту, звертаються до тварин і, оплакуючи їхню смерть, заради них благають про помилування і вказують на їхню загибель, гідну жалю і багатьох сліз. Так, коли голод спіткав Юдеїв, і їхня країна зазнала великої посухи і все гинуло, один з Пророків сказав: «Зерно зотліло під скибами своїми...Ой, як реве скотина! Стада волів, стривожені, блукають, бо не мають паші... До тебе, Господи, взиваю...Навіть звірі у полі Тебе прагнуть, бо потоки вод повисихали» (Йоіл 1,17,18,20). Інший Пророк, оплакуючи лихі часи бездощів’я, знову ось що сказав: «Ба й лань у полі родить та й кидає своє маленьке, бо трави немає. Дикі осли стають на пустирях і, мов шакали, вітерець вдихають; очі гаснуть у них, бо трави немає» (Єр.14,5-6).

Так і цього дня ви чули, що сказав Йоіл: «Старих згромадьте, зберіть дітей і немовлят при грудях! Хай вийде молодий з покою свого, і молода – з комори» (Йоіл 2,16). Чому, скажи мені, він закликає до молитви цей незрілий вік? Очевидно, з тієї ж самої причини. Через те, що всі, хто досяг чоловічого віку, засмутили й прогнівили Бога, то нехай, каже, благає Прогніваного вік, який ще не знає гріха. Але, як я сказав, подивимося, що усунуло цей невідворотний гнів? Чи не піст лише і веретище? Не це, а зміна всього життя. З чого це видно? Зі самих пророчих слів. Той же самий Пророк, який сказав про гнів Божий і про їхній піст, про примирення і причину примирення говорить так: «Побачив Бог їхні вчинки» (Йон.3,10). Які вчинки? Що вони постились, що одягалися у веретище? Зовсім не те; але, замовчуючи про все те, він додав: «що вони відвернулись кожний від своєї нікчемної поведінки, й роздумався Господь щодо лиха, яке був погрожував їм учинити». Бачиш, що не піст вихопив з небезпеки, але зміна життя зробила Бога благим і милостивим до іноплемінників. Це сказав я не для того, щоби ми безчестили піст, але щоби шанували його; а честь посту становить не стримування від їжі, а віддалення від гріхів, так що хто обмежує піст лише стримуванням від їжі, той найбільше безчестить його. Ти постиш?

Доведи мені це своїми справами. Якими, кажеш, справами? Якщо побачиш убогого, подай милостиню; якщо побачиш ворога – примирися; якщо побачиш свого друга щасливим – не заздри; якщо побачиш гарну жінку – пройди мимо. Нехай постяться не лише вуста, але і зір, і слух, і ноги, і руки, і всі члени нашого тіла. Нехай постяться руки, перебуваючи чистими від розкрадання й користолюбства. Нехай постяться ноги, переставши ходити на беззаконні видовища.

Нехай постяться очі, привчаючись не спрямовуватися на гарні обличчя і не задивлятися на чужу вроду. Зір є поживою очей: якщо вона протизаконна і заборонена, то шкодить посту і руйнує спасіння душі; якщо ж законна і дозволена, то прикрашає піст. Найбезглуздіше було б, розмірковуючи про страви, стримуватися і від дозволеної їжі, а очима пожирати й те, що заборонено. Ти не їси м’яса? Не вкушай же й очима нескромності. Нехай поститься і слух; а піст слуху в тому, щоби не приймати лихослів’я й наклепу: «Не пускатимеш, – говорить, – пустої чутки» (Вих.23,1). Нехай і язик поститься від лихослів’я і лайки. Яка користь, якщо ми стримуємося від птиці і риб, а братів мучимо і гриземо? Той, хто лихословить, гризе тіло братове, мучить плоть ближнього.

ОПРАЦЬОВАНО ПРОТ. ІВАНОМ ГОЛУБОМ