протоієрей Олександр Ветелев

5. Заповіти Ісуса Христа про Царство Боже

Спаситель заповідав завжди і неухильно шукати Царство Боже. «Шукайте ж найперше Царства Божого й правди Його, а все інше додасться вам» (Мф.6:33). Слідом за цими словами в Євангелії Луки сказано: «Не бійся, мале стадо! Бо благоволив Отець ваш дати вам Царство» (Лк.12:32) і додано: «Продавайте маєтки ваші і давайте милостиню. Готуйте собі ... невичерпний скарб той у небі ... Бо де скарб ваш, там і серце ваше буде» (Лк.12:33-34). Царство Боже дарується Отцем Небесним за милосердя до людей. Воно - один із шляхів до цього Царства. Скарби наші повинні бути духовними, небесними, щоб до них тяжіло серце наше, і відкривався шлях в Царство Небесне. Тяжіння серця до земного, до матеріальних благ відволікає від благ духовних, небесних. Ось чому так важко багатому «увійти в Царство Небесне» (Мф.19:23).

У чому правда Царства Божого? Правда - у вченні про втілення Сина Божого для нашого спасіння. Правда - в Його житті, проповіді, спокутній смерті, воскресінню, вознесінню, зісланні на учнів і віруючих Святого Духа. Правда - в тому, що Ісус Христос переміг Своїх ворогів і заснував Своє Царство і Свою Церкву. Правда - в євангельських істинах про відродження і спасіння в Христі. Правда - у вченні про Церкву Христову як носія і роздавальниці дарів Святого Духа, як упорядниці нашого спасіння.

Царство Христове - духовне Царство. Воно є Царство духу, світла, істини, правди, миру, любові, свободи і благодаті. Воно є Царство оновленого і зміненого у Христі особистого та суспільного життя. Про нього так сказав апостол Павло: «Царство Боже не пожива й питво, але праведність, і мир, і радість у Дусі Святім» (Рим.14:17). Таке Царство і заповів нам Христос. Хоча таке Царство ще не торжествує на землі, але саме до такого торжества воно призначене і покликане.

Ісус Христос заповів нам в молитві Господній молиться про прихід Царства Божого (Мф.6:10) і молиться про це пришестя перш молитви про особисті потреби (про хліб насущний, борги тощо.). Тим самим Спаситель вказав нам на найбільшу необхідність і найбільшу потребу саме в Царстві Божому для кожного з нас.

6. Таємниці Царства Божого

1) Спаситель Своє вчення про Царство Боже викладав в притчах, тобто алегорично, образно, бо сліпота розуму і грубість безблагодатного серця слухачів (Мф.13:15; Ін.12:40) робили їх несприйнятливими до таємниць Царства Божого, до правди Його, до духовного життя в Ісусі Христі. З такими слухачами, пише апостол Павло, не можна говорити як до духовних, бо вони плотські, бо є між ними заздрість, суперечки, розбіжності (1Кор.3:1-3).

Тільки апостолам Він відкривав деякі таємниці життя у Христі, в Його Царстві і Церкві. Так, наприклад, в прощальній бесіді з учнями Він розкрив їм таємницю про багато осель в будинку (Царстві) Отця Його (Ін.14: 2), про те, що ніхто не приходить до Отця, як тільки через Сина (Ін.14: 6), хто бачив Сина, той бачив Отця (Ін.14: 9), що Отець, що через Сина, творить справи (Ін.14:10), хто вірує Синові справи Його творить (Ін.14:12), що «Я в Отці Моєму, і ви в Мені, і Я в вас» (Ін.14:20), що Христос залишає нам мир Свій (Ін.14:27) і радість приходу свого до нас (Ін.14:28).

Багато й інших таємниць прямо і приховано повідав Спаситель Своїм учням, а вони відкрили їх в своїх священних писаннях. Святі отці також допомагають нам розуміти таємниці Царства Божого. І ці таємниці відкриваються нам у міру духовного розвитку і досвіду життя у Христі.

2) Уже не раз протягом нашого життя вражала і вражає нас не зрозуміла для нас таємниця любові Божої до грішної людини, що дарує їй радість богоспілкування і відкриває сердечне розуміння єства Царства Божого. Так, коли ми молимося з розчуленням серця, коли сповідаємося і причащаємося з духовною радістю відчувається Богоспілкування, коли за літургією підносимося своїм духом «вгору», до небожителів, коли з радістю і радісно творимо діла милосердя, серцево беремо участь в скорботах і стражданнях ближнього - у всіх цих і їм подібних випадках і діяннях ми осягаємо таємницю любові Божої, таємницю Хреста Господнього і чуємо таємний поклик до спасительного хрестоношення. І все це як би вводить нас в переддень Царства Божого, в передчуття небесних благ цього Царства. І це, в свою чергу, означає, що, живучи в світі, ми маємо як би вже дослідженимі, відкритим самий шлях в Царство Боже, в Царство Христове. Аби нам почати, з допомогою Божою, мужньо і неухильно рухатися цим шляхом.

Переклад прот. Іван Голуб. Далі буде