ПРОПОВІДЬ НА ВЕРБНУ НЕДІЛЮ

       Сьогодні Христос сівши на молодого віслюка в’їжджає в Єрусалим, щоб сповнилося пророцтво Захарії: «Веселися дочко Єрусалиму! Ось Цар твій до тебе гряде, справедливий і повний спасіння, покірний і їде на ослі і на молодім віслюкові синові підяремної ослиці» (Зах.9.9). Чуючи це пророцтво, ми не тільки радіємо його сповненню, але й розуміємо його таємничий зміст. Під Єрусалимською дочкою ми повинні розуміти душі святих, підяремна ослиця відображає юдеїв які втомилися від ярма закону, а віслюк відображує язичників, які повірили в Христа і котрих Христос проповіддю апостолів відкинув від диявольської брехні.

       Сьогодні люди вийшли на зустріч Христу із вітками в руках, показуючи цим повагу до Того, Хто воскресив із мертвих і покликав із гробу Лазаря. Прекрасний послух з яким повірили в Нього язичники, визнавши в Ньому Сина Божого. Господь творив чудеса серед євреїв, а благодать спасіння дарував язичникам, тому що євреї відкидали Його, а язичники з радістю прийняли. Ізраїль відрікся від Того, Хто прикликав його до вічного життя, і він увів у Небесне Царство язичників які повірили. Для євреїв Христос був падінням і спокусою, а для язичників віра і відновлення, прозріння від темряви гріха. Сьогодні жидівські первосвященики Анна і Каяфа невдоволені. У всіх – радість і веселість, а в них скорбота і смуток. Людям священичого чину слід було б звіритися з пророками. Чи Христос не Месія, про якого вони пророкували. Але вони задумали у своїх серцях зло, думають як знищити Ісуса, а також і Лазаря.

       Сьогодні веселиться визволяючись від ворожого поневолення всяке творіння, ворота пекельні і засуви здригаються, і диявольські  сили жахаються. В горішньому світі радість і веселість, а в пекельній темряві чути плач і ридання. Ангели дивуються бачачи на землі Того Кого неможливо побачити на небесах. Знаходити Того, Який перебуває на Херувимському Престолі, сьогодні сидячи на молодому ослі, споглядаючи Неприступного для небесних сил оточеного людьми. Діти радісно вихваляють Того, Якого зі страхом безперестанку славлять Херувими і Серафими у вишньому світі. На осляті їде Той, який своїми стопами виміряв небо і землю входить у Єрусалимський храм, Той якого не можуть вмістити небеса. Сьогодні старійшини і священики гніваються на Того, Який творить чудеса: книжники і фарисеї осуджують дітей які біжать на зустріч Христу з вітками в руках викликуючи: «Осанна Сину Давидовому» (Мф.21.9). Вони забули пророків, які писали про Христа, що він прийде спасти язичників. Бо про юдеїв було сказано: «Не має Мого бажання в синах Ізраїлевих. Я відкрився тим, які мене не шукали, і промовлю не Моїм людям, ви Мої люди.

       Тому належить нам, як правдивим Божим людям, прославити люблячого нас Христа. Прийдімо і поклонімося і припадемо до Христа, так як євангельська блудниця (Лк.1.37) обцілуймо Його пречисті ноги, так як вона відмовившись від злих вчинків і молячи про спасіння обмиймо як миром Його голову любов’ю і вірою. Вийдемо Йому на зустріч з любов’ю, схилімося як гілля, постелімо наш гнів Йому як одяг, нашу добродійність, з дитячою невинністю піднесімо хвалебні молитви, наслідуймо Його своїм смиренням і поклонінням: не загубімо сорокаденного посту який ми провели в подвигах духовних і тілесних, очистьмося від всякої нечистоти, щоб в наш Єрусалим увійшов сьогодні Христос. Єрусалимом називаються всі складові нашого тіла, про що засвідчують слова пророка Ісаї: «На руках своїх накреслив я стіни твої Єрусалиме і оселився в тобі» (Іс.49.16).

       Дорогі  брати і сестри, як Сіонську горницю приготуймо наші душі смиренням і покаянням і нехай з причастям увійде у нас Син Божий і здійснить з учнями своїми Пасху. Нероздільно з’єднаймося з добровільно йдучим на страждання Христом. Взявши свій хрест і зносячи всяку зневагу, слідуймо за Спасителем. Умертвімо тілесні пожадання в ім’я Вічного Життя. Закличмо: «Осанна на висотах, благословенний Ти Господи, що зійшов добровільно на хрест, яким Ти знищив пекло і смерть переміг».