СОВІСТЬ – ГОЛОС ДУШІ

Коли Бог створив людину, то Він вклав у неї щось Божественне, якби деякий помисел, що має в собі, подібно до іскри, і світло й теплоту; помисел, який просвіщає розум і показує йому, щодобре, і щозле: це називається совістю, а вона – природній закон. Це ті джерела, які, як тлумачать святі Отці, викопував Ісаак, а Филистимляни засипали (Бут. 26). Слідуючи цьому закону, тобто совісті, патріархи й усі святі ще раніше написаного закону, догодили Богові. Але коли люди, через гріхопадіння, зрадили й потоптали її, тоді зробився потрібний зак ... Читати далі »