Переглядаючи релігійну пресу я знайшов досить цікаву статтю відгук протоієрея Іоана Чокалюка на книгу А. Білика «Жінки Нового Завіту». Ця стаття дає досить вичерпну відповідь на питання яке хвилює багатьох християн не залежно від конфесійної приналежності, чи були у Пресвятої Богородиці ще діти окрім Ісуса Христа. Автор статті посилаючись на Святе Письмо детально пояснює свідчення про братів і сестер і я думаю, що відвідувачам сайту також буде цікаво ознайомитися із працею протоієрея Іоана Чокалюка, яка носить назву:

СВІДЧЕННЯ БІБЛІЇ ПРО ПРИСНОДІВСТВО БОГОРОДИЦІ

        Основою морального надбання людства, без усякого сумніву, є Одкровення Боже. На жаль, із людським «прогресом» суспільство все більше деморалізується. Нині можна сказати, що людство відкинуло моральні цінності та живе не тільки за законами еволюції Дарвіна (виживає сильніший), а впало ще нижче - у неприродні гріхи, через які гине кожен як духовно, так і тілесно. Біблія своїм світлом викриває гріх. Тому люди, щоб виправдати свої ганебні вчинки, хочуть піддати сумніву істинність цієї Священної Книги.

       В останні декілька років маємо можливість спостерігати, як видається багато книг, що є начебто чудові, але одне-два речення з них навіюють сумнів щодо правдивості Біблії. Саме в цьому і криється велика небезпека: читач сприймає всю інформацію як позитивну, в тому числі й ті декілька гнилих речень, які руйнують основу нашої моралі - Слово Боже.

       До моїх рук потрапила книга А. Білика з чудовою назвою: «Жінки Нового Завіту». Здавалося б, книга не є поганою, окрім одного: автор допускає апріорі, що у Діви Марії були ще діти, крім Ісуса Христа, які називаються Його братами і сестрами (Мф.12,46-47, Мк.3,32). Він наголошує, що Біблія не дає однозначних доказів, які б напевно заперечили цю версію, хоча з лукавістю про це жалкує.

       Насправді, якщо це питання дослідити у Священному Писанні, то знайдемо досить аргументів, які свідчать про Приснодівство Богородиці.

       Почнемо з того, що згідно з Новим Завітом, Ісусу Христу було більше ніж два роки, як повернулись з Єгипту Діва Марія із Йосифом Обручником (Мф.2,16). Якщо ж точніше – близько чотирьох, а це буде важливо в подальшому дослідженні. Уважно читаючи Священне Писання, бачимо, що там говориться про братів і сестер Ісуса Христа, але які це були брати і сестри - рідні чи двоюрідні, а може, троюрідні (що швидше за все) - не вказано. Потрібно відзначити, що у євреїв «братами і сестрами» називали всіх родичів. Це підтверджується віршем із Євангелія від Іоана: «Біля хреста Ісусового стояла мати Його і сестра Матері Його, Марія Клопова» (ін. 19: 25); це різні жінки, хоча екзегети і не впевнені. В даному випадку - це неважливо. Важить те, що стояла «сестра матері Його». Але навіть такий доказ не є свідченням про те, що це рідна сестра Богородиці, хоча Священне Писання не акцентує в даному випадку на цьому увагу.

       Також коли євангеліст говорить «брати Його», це не означає, що йдеться про рідних братів. Це можуть бути діти сестри Пресвятої Богородиці, або названі брати і сестри, тобто діти Йосифа від першого шлюбу, або частково ті та інші. Та чиї б це діти не були, вони за віком старші Ісуса Христа. Це спостерігаємо в Євангелії від Іоана, де вказується, що вони могли самі ходити на свято до Єрусалима, бо якщо б були менші за Христа, вони не були б самостійними (Ін.7,3-5, 8-10). Тим більше, не могли б повчати і давати поради Ісусу Христу, що є неможливим для тієї місцевості і часу.

       Коли Бог викликав Ісуса з Єгипетської втечі (Мф.2,19), в цей час Христові приблизно було від двох до чотирьох років, і про інших дітей не згадується. Також не згадується про них і як у дванадцятирічному віці Христос ходив із батьками до Єрусалима. Адже Пресвята Богородиця, якби мала інших дітей, повинна була бути або вагітною, або годувати грудьми чергове немовля. Отже, те, що ці брати були менші за Христа, не витримує ніякої критики як із хронологічної точки зору, так і виходячи з логіки сімейного життя (Ін.7,3-8). Скоріше за все, це були старші брати, а значить, вони не були рідними Ісусу Христу, що пасивно підтверджує факт Приснодівства Пресвятої Богородиці.

       Досліджуючи Священне Писання далі, ми бачимо: двоє із братів Ісусових дійсно були апостолами. Це - Яків і Іуда (не Іскаріот). Про те, що Яків є брат Господній, свідчить апостол Павло в Посланні до галатів: «Потім, через три роки, пішов я до Єрусалима побачити Петра і пробув у нього днів п'ятнадцять. Іншого з апостолів не бачив нікого, тільки Якова брата Господнього» (Гал.1,18-19). І хоч більшість дослідників указують, що в цьому місці Яків, брат Господній, не є апостол, а лише єпископ Єрусалимський, але все ж таки це питання залишається спірним і відкритим. За своєю конструкцією це речення апостола Павла можна вважати двояким за значенням і розумінням.

       Також і Іуда (Фадей) був братом Якова («Яків Алфеїв і Левій, прозваний Фадеєм» - Мф.10,3). Але вони були не рідними братами, бо в них різні батьки: «Яків Алфеїв... Іуду Якового» (Лк.6,15). На те, що вони були братами, вказує сам Іуда у своєму посланні: «Іуда, раб Ісуса Христа, брат Якова» (Іуд.1,1). А тепер спробуємо співставити: Ісус Христос є син Йосифа, Яків же – син Алфея, а Іуда - син Якова (Мк.3,17-18; Лк.6,13-16). Так само у євангеліста Матфея бачимо, що біля хреста стояли: «Марія, мати Якова і Іосії, і мати синів Заведеєвих» (Мф.27,56). Сини Заведеєві – Яків та Іоан (Мф.10,1-4). Мати синів Заведеєвих є сестрою Богоматері. Скоріше за все, вона називалась Соломія. Отже, Яків та Іоан є брати Господні, але не рідні.

       Матір'ю Якова та Іосії (Йосипа), скоріше за все, є Марія Клеопова, також сестра Богоматері (Ін.19,25). Тому Яків та Іосія (Йосип) також брати Спасителю. Іуда ж - брат Якова Алфеєва (Іуд.1,1), а значить і Христа.

       Отже, ті брати Христові, які перераховуються у Священному Писанні (Мф.13,55), є дійсно апостолами, окрім Симона, про якого Священне Писання не згадус більше. Але вони не рідні брати, а швидше троюріднії оскільки народжені двоюрідними сестрами Богородиці.

       Також про те, що Діва Богородиця не мала інших дітей, свідчить той факт, що коли Христа розіп'яли, попіклуватись про Свою Матір Господь доручає Іоану Богослову (Ін.19,26-27), який, як вище сказано, є братом Господнім. А назва Xриста «Первородний» вказує, що інші діти Діви Богородиці – це діти по всиновленню, ті, які люблять Бога і покликані з Йoro волі до чинення добра. «Бо кого Він передбачив, тим і наперед визначив бути подібним до образу Сина Свого, щоб він був первородним між багатьма браттями» (Рим.8,28-29).

       Христос є первородним для всіх, хто покликаний стати дітьми Божими, а Пресвята Богородиця визнається Приснодівою, про що й говорили пророки: «Ось, діва в утробі прийме і народить Сина» (Іс.7,14). Далі Ісайя вказує, що Діва Марія більше і не народжувала, «не мучилась пологами» (Іс.54,1). Про це також чітко пророкував пророк Єзекиїль: «Ворота ці будуть зачинені, не відчиняться, і ніяка людина не ввійде ними, бо Господь, Бог Ізраїлів, увійшов ними, і вони будуть зачинені» (Єз.44,2). Тому Преблагословенна Богородиця Марія є Дівою до різдва, в різдві, після різдва, і повіки, як би не хотів це хтось змінити.

       Моя критика не має на меті образити автора, бо хочеться вірити, що він написав про інших «дітей Марії» не усвідомлюючи наслідки, які може принести людині сумнів. Але ж у подальшому вже на його книгу будуть посилатись інші «дослідники» Священного Писання, як на автора, який мав сумнів щодо непорочності Діви Марії. Тут не може бути виправданням релігійна толерантність: потрібно займати ту чи іншу позицію в таких питаннях, щоб не вводити в оману людей, хто є хто: хто - з Богом, а хто - проти. Щоб таким чином не підпасти під слова з Апокаліпсиса: «Але, як ти теплий, а не гарячий і не холодний, то викину тебе із уст Моїх» (3,16).

       Безчинство, же коїться у світі, породжує сумнів, який точить мораль суспільства зсередини. Людство відкинуло совість як внутрішній закон Божий. Виправдовуючись, людина хоче піддати сумніву і пробудник совісті - Священне Писання Через це основою життя стали примари світу цього: розпуста переливається через вінця, надія людей - достаток земний. Та все минеться, більше того - небо і земля минеться, але слова Господні, записані в Біблії, не минуться ніколи (Мф.24,35).

Протоієрей Іоан Чокалюк, кандидат богослів'я, член Національної спілки журналістів України.