«Я
призначив її вам для жертовника». Біблія і святі отці про вживання крові в їжу
Національна кухня
багатьох народів включає їжу, приготовану з крові тварин. Цей факт часто
бентежить віруючих, тому що в Священному Писанні Старого і Нового Завітів, а
також в канонах Церкви міститься заборона на вживання крові в їжу.
Вперше цей припис
згадується в книзі Буття (9: 4), коли Господь, завершальний заповіт з Ноєм,
наказує: «плоті з душею її, з кров'ю її, не їжте», і потім неодноразово
повторюється в книгах Старого Завіту (Лев. 3: 17; Втор. 12: 16; Втор. 12: 23;
Лев. 17: 11).
Доцільно навести
повністю текст з книги Левит: «щоб приводили сини Ізраїлеві жертви свої, які
вони заколюють на полі, щоб приводили їх перед Господом до входу в скинію
зібрання, до священика, і заколювали їх Господу в жертви мирні; і покропить
священик кров’ю жертовник Господній при вході у скинію зібрання і спалить жир у
приємні пахощі Господу, щоб вони надалі не приносили жертв своїм ідолам, за
якими блудно ходять вони. Це нехай буде для них постановою вічною в роди їх. Ще
скажи їм: якщо хто з дому Ізраїлевого і з прибульців, які живуть між вами,
приносить всепалення або жертву і не приведе до входу у скинію зібрання, щоб
принести її Господу, то знищиться людина та з народу свого. Якщо хто з дому
Ізраїлевого і з прибульців, які живуть між вами, буде їсти яку-небудь кров, то
зверну лице Моє на душу того, хто буде їсти кров, і знищу її з народу її, тому що
душа тіла в крові, і Я призначив її вам для жертовника, щоб очищати душі ваші,
бо кров ця душу очищає; тому Я і сказав синам Ізраїлевим: жодна душа з вас не
повинна їсти крови, і прибулець, що живе між вами, не повинен їсти крови. Якщо
хто із синів Ізраїлевих і з прибульців, що живуть між вами, на ловитві упіймає
звіра або птаха, якого можна їсти, то він повинен дати витекти крові її і
покрити її землею» (Лев. 17: 5-13).
З цитованого тексту
ясно: заборона на вживання крові в їжу пов'язана з твердженням, що «душа тіла в
крові» (Лев. 17: 11) (див. також: Втор. 12: 23: «кров є душа»), тобто, кров є
діючою життєвої силою, що приводить організм в рух.
Слід звернути увагу на
слова «Я призначив її вам для жертовника, щоб очищати душі ваші, бо кров ця
душу очищає» (Лев. 17: 11). Далі йде власне заборона на вживання крові в їжу.
Отже, очевидно, що заборона на вживання крові в їжу носить, перш за все, не
кулінарне, а релігійне обґрунтування.
Цікаво відзначити, що
за поїдання лою (жиру), який призначений в жертву, покладається таке ж
покарання, як і за вживання в їжу крові: «Бо, хто буде їсти жир з худоби, що
приноситься в жертву Господу, знищиться душа та з народу свого» (Лев. 7: 25)
(порівняйте з Лев. 17: 10).
У Новому Завіті, в 15-й
главі Діянь святих апостолів, ця старозавітна заборона підтверджена. Взагалі,
вся глава оповідає про найважливіший момент ранньої християнської історії - про
взаємини навернених із язичництва з християнами із іудеїв («деякі з
фарисейської єресі, які увірували, і говорили, що треба обрізувати язичників та
заповісти їм додержувати закон Мойсеїв» (Діян. 15:5).
У результаті спору,
який виник, було постановлено «не перешкоджати язичникам, які навертаються до
Бога» (Діян. 15: 19) і далі наказано «утримуватися від ідоложертовного, і
крови, і задушенини, і блуду і не робити іншим того, чого собі не бажаєте»
(Діян. 15: 29).
Чому з усього
різноманіття старозавітних заборон були обрані саме ці? Ймовірно, відповідь
полягає в тому, що вони максимально підкреслювали відмінність старого Ізраїлю
від язичників (див.: Втор. 18: 9).
Однак і Новий Ізраїль,
Церква Христова, повинен ухилятися від того способу життя, який асоціюється з
обжерливістю, грубістю і похіттю - з язичницьким способом життя. А старозавітне
релігійно-культове значення крові в Новому Завіті розглядається як прообразне:
кров була прообразом крові Христа, пролитої Ним на Хресті за спасіння світу
(див.: 10-а глава Послання до Євреїв).
Заборона на вживанні
крові тварин в їжу була підтверджена 63-м Апостольським правилом*, 67-м
правилом Трульського собору**, а також 58-ю новелою візантійського імператора
Льва VI. Причиною підтвердження цього припису кількома правилами стало широке
вживання християнами крові тварин в приготуванні їжі.
Причому багато хто
вважав, що не порушує заборону Писання, коли готує їжу не з крові, але з
використанням крові. Вальсамон, тлумачачи 67-е правило Трульського собору, так
пише про це:
«Деякі, хоча не їли
крові, але готували певну поживу з інших речовин і з крові, і говорили, що вони
дотримуються постанови божественного Писання тому, що не їли крові
безпосередньо», і далі вже про свій час (ХII в. - Ігум. С.) говорить: «І жителі
Адріанополя (нині турецьке м. Едірне - ігум. С.), як чую, вживають кров тварин
в деяких стравах».
З упевненістю можна
стверджувати, що в даному питанні такі тлумачі правил, як Іоан Зонара, Алексій
Арістов, Феодор Вальсамон, єпископ Никодим (Мілаш), сходяться на думці: в їжу
не можна вживати кров і страви, приготовані з будь-яким використанням крові.
Якщо задатися питанням,
чи можна застосовувати лікарські препарати, інгредієнтами яких є кров тварин
(наприклад, гематоген), то необхідно зрозуміти, що Писання і канони забороняють
вживання крові в їжу, тому що кров носила сакральне значення і призначалася для
жертовника, а також тому, що це служить обжерливості (в Слов'янській кормчій
так і сказано: «Деякі заради того, щоб догодити череву з крові якоїсь із тварин
роблять собі страву».
Лікарські засоби,
очевидно, не є їжею, і тим більше – не потішають черево. Вживання будь-яких
препаратів (у тому числі таких, як гематоген) також не є участю в релігійній
практиці.
Виходячи з цього, можна
зробити висновок: у використанні цих ліків немає нічого негожого.
На закінчення
відзначимо, що подібного роду питання вимагають, звичайно, більш широкого
обговорення, і висловлена ??точка зору є приватною думкою (однак такою, що
ґрунтується на Священному Писанні, Книзі Правил та здоровому глузді, - ПО).
Ігумен Сильвестр
(Стойчев)
Жертвоприношення
встановлено Богом з часу падіння і в старозавітній Церкві складалося головним
чином з крові, сила якої залежала не від її речовини, а від особливого
ставлення до Господа Ісуса Христа, який мав пролити кров Свою за життя світу;
бо це єдина рівночесна Богу жертва. Святитель Феофан, затворник Вишенський
*Апостольське Правило
63. «Якщо хтось, — єпископ, або пресвітер, або диякон, чи взагалі хто-небудь із
священничого чину, буде їсти м’ясо з кров’ю тієї тварини, чи вбитої звіром, чи
мертвечину, нехай буде позбавлений священства. Бо це закон заборонив (Діян. 15,
29). Якщо ж це вчинить мирянин, нехай буде відлучений».
**Правило 67.
П’ято-шостого (Трульського) Вселенського Собору в Константинополі «Божественне
Писання заповіло нам утримуватися від «ідоложертовного, і крови, і задушенини,
і блуду» (Діян. 15, 29). Тому тих, які, через сластолюбне черево, кров якої б
то не було тварини, будь-яким чином майстерно готують для їжі, і так її їдять,
визнали за благо піддавати єпітимії. Якщо ж відтепер хтось їстиме кров тварин
якимось чином, то клірик нехай буде виключений, а мирянин нехай буде відлучений».
Джерело: Церковная
Православная Газета
Переклад українською:
Православний Оглядач http://pravoslavnews.com.ua/
Подав свящ. Іван Голуб.
|